Основні заходи покращення грунту

   Основними заходами, що доцільно проводити для покращення стану грунтів є:

-осушення та вдосконалення і ремонт існуючої меліоративної системи на перезволожених кормових угіддях;

-поверхневе поліпшення та раціональне використання сіножатей і пасовищ.

   Осушення потребують великі площі природних сіножатей, пасовищ, боліт. Вони розміщуються переважно в заплавах річок і по великих низинах. При поверхневому поліпшенні грунтів травостій природних кормових угідь слід не знищувати, а створювати для його росту кращі умови. Серед агротехнічних заходів, що поліпшують умови росту трав на природних кормових угіддях є такі: розчищення чагарника, відведення поверхневих вод, внесення мінеральних добрив, посів трав. Травостій природних сіножатей і пасовщ при докорінному поліпшенні переорюють. Спочатку там сіють однорічні культури, зокрема просапні, а потім проводять залуження. З метою докорінного поліпшення природних кормових угідь потрібно заболочені луки й болота після осушення і проведення комплексу інших заходів підготувати до сівби однорічних культур і багаторічних трав. На луках, де здійснюватимуться заходи докорінного поліпшення грунтів слід запровадити лучні сівозміни. Поєднання посівів багаторічних трав з однорічними високоврожайними просапними культурами на луках є найефективнішим способом використання цих земель.

На крутосхилах пасовищ, в заплавах річок, де розвинуті процеси ерозії, а також на недостатньо осушених болотах та заболочених луках доцільно застосовувати прискорене залуження (можна смугами).

Велике значення для покращення стану земель і підвищення врожай­ності сіяних сіножатей і пасовищ має правильне їх використання. Слід заборонити ранньо-весняне випасання худоби, бо дернина легко руйнується, витоптується. Змінне використання сіножатей і пасовищ, коли 1-2 роки луки використовуються як сіножатії і 1-2 роки під випас, дасть змогу підвищити врожайність постійних сіножатей на 5-8 %, а пасовищ — до 20% та зберегти грунт у нормальному стані.

Оскільки грунти нашої досить відрізняються за своїми фізико-хімічними властивостями, багатством на поживні елементи, то слід відмітити слідуюче:

1.                     для покращення стану дерново-підзолистих супіщаних грунтів слід використовувати вапнування для нейтралізації кислотності, вносити органічні і мінеральні добрива (в певних кількостях);

2.                     що ж до опідзолених грунтів, то серед них є великі площі еродованих земель. Розвиток ерозії в місцях залягання цих грунтів може призводити до їх легкого розмиву, погіршення якості. Тому в ряді господарств, що мають значні площі еродованих земель, боротьба з ерозією складається з комплексу таких заходів:

3.                     введення ґрунтозахисної сівозміни;

4.                     постійне залуження;

5.                     протиерозійне лісонасадження;

6.                     оранка схилів;

7.                     система удобрення;

8.                     терасування схилів і т.п.

На дуже крутих схилах проводиться постійне залуження багаторічними травами.

1.                     лучні грунти нашої потребують докорінного поліпшення їх фізичних властивостей шляхом розпушування, внесення органічних добрив, а коли ці грунти зазнали інтенсивного підтоплювання, то в цьому випадку потрібен дренаж;

2.                     торфовища низинні потребують регулювання водного режиму, внесення добрив.

Значні масиви перезволожених земель та територій осушуються, деякі вже осушені і можуть використовуватись як орні землі. Проте якість проведеного осушення в багатьох місцях низька і дані земельні масиви потребують ще додаткового обробітку для встановлення нормального стану.

Взагалі, однією з основних умов збереження нормального стану грунту є:

1.                     створення і примшення менш токсичних І менш стійких агрохімікатів та пестицидів;

2.                     раціональне використання хімікатів в залежності від того чи іншого типу грунту;

3.                     чітке дотримання технологічних заходів відновлення якості земель;

4.                     вдосконалення існуючих технологій і створення нових, що дало б змогу підтримувати і захищати грунти від небажаного впливу.