Основними заходами, що доцільно проводити для
покращення стану грунтів є:
-осушення
та вдосконалення і ремонт існуючої меліоративної системи на перезволожених
кормових угіддях;
-поверхневе
поліпшення та раціональне використання сіножатей і пасовищ.
Осушення потребують великі площі природних
сіножатей, пасовищ, боліт. Вони розміщуються переважно в заплавах річок і по
великих низинах. При поверхневому поліпшенні грунтів травостій природних
кормових угідь слід не знищувати, а створювати для його росту кращі умови.
Серед агротехнічних заходів, що поліпшують умови росту трав на природних
кормових угіддях є такі: розчищення чагарника, відведення поверхневих вод,
внесення мінеральних добрив, посів трав. Травостій природних сіножатей і пасовщ
при докорінному поліпшенні переорюють. Спочатку там сіють однорічні культури,
зокрема просапні, а потім проводять залуження. З метою докорінного поліпшення
природних кормових угідь потрібно заболочені луки й болота після осушення і
проведення комплексу інших заходів підготувати до сівби однорічних культур і
багаторічних трав. На луках, де здійснюватимуться заходи докорінного поліпшення
грунтів слід запровадити лучні сівозміни. Поєднання посівів багаторічних трав з
однорічними високоврожайними просапними культурами на луках є найефективнішим
способом використання цих земель.
На
крутосхилах пасовищ, в заплавах річок, де розвинуті процеси ерозії, а також на
недостатньо осушених болотах та заболочених луках доцільно застосовувати прискорене
залуження (можна смугами).
Велике
значення для покращення стану земель і підвищення врожайності сіяних сіножатей
і пасовищ має правильне їх використання. Слід заборонити ранньо-весняне
випасання худоби, бо дернина легко руйнується, витоптується. Змінне
використання сіножатей і пасовищ, коли 1-2 роки луки використовуються як
сіножатії і 1-2 роки під випас, дасть змогу підвищити врожайність постійних
сіножатей на 5-8 %, а пасовищ — до 20% та зберегти грунт у нормальному стані.
Оскільки
грунти нашої досить відрізняються за своїми фізико-хімічними властивостями,
багатством на поживні елементи, то слід відмітити слідуюче:
1.
для
покращення стану дерново-підзолистих супіщаних грунтів слід використовувати
вапнування для нейтралізації кислотності, вносити органічні і мінеральні
добрива (в певних кількостях);
2.
що
ж до опідзолених грунтів, то серед них є великі площі еродованих земель.
Розвиток ерозії в місцях залягання цих грунтів може призводити до їх легкого
розмиву, погіршення якості. Тому в ряді господарств, що мають значні площі
еродованих земель, боротьба з ерозією складається з комплексу таких заходів:
3.
введення
ґрунтозахисної сівозміни;
4.
постійне
залуження;
5.
протиерозійне
лісонасадження;
6.
оранка
схилів;
7.
система
удобрення;
8.
терасування
схилів і т.п.
На дуже
крутих схилах проводиться постійне залуження багаторічними травами.
1.
лучні
грунти нашої потребують докорінного поліпшення їх фізичних властивостей шляхом
розпушування, внесення органічних добрив, а коли ці грунти зазнали інтенсивного
підтоплювання, то в цьому випадку потрібен дренаж;
2.
торфовища
низинні потребують регулювання водного режиму, внесення добрив.
Значні
масиви перезволожених земель та територій осушуються, деякі вже осушені і
можуть використовуватись як орні землі. Проте якість проведеного осушення в
багатьох місцях низька і дані земельні масиви потребують ще додаткового
обробітку для встановлення нормального стану.
Взагалі,
однією з основних умов збереження нормального стану грунту є:
1.
створення
і примшення менш токсичних І менш стійких агрохімікатів та пестицидів;
2.
раціональне
використання хімікатів в залежності від того чи іншого типу грунту;
4.
вдосконалення
існуючих технологій і створення нових, що дало б змогу підтримувати і захищати
грунти від небажаного впливу.
Немає коментарів:
Дописати коментар