Зміни в атмосфері.

В наш час підвищилася роль людини на атмосферу. Повітряна оболонка Землі є однією з найголовніших умов життя. Без їжі людина може жити місяць, без води - лише тиждень, але без повітря людина не зможе проіснувати більше двох хвилин. Маса атмосфери колосальна - 5,15х1015 тон. Проте, атмосферне повітря можна вважати невичерпним природним ресурсом лише умовно, адже людині для життя потрібне повітря певної якості. А під впливом антропогенного фактора його хімічний склад і фізичні властивості дедалі погіршуються, на Землі вже

практично не залишилося таких ділянок, де повітря зберігало б свою первісну чистоту та якість.

Клімат на нашій планеті в минулому періодично змінювався. За тисячі й мільони років чергувалися періоди значного похолодання й, навіть, зледеніння з теплими епохами. Нині вчені дуже занепокоєні: схоже на те, що Земля розігрівається значно швидше, ніж це було будь-коли в минулому. Це спричинено різким збільшенням вмісту в атмосфері вуглекислого газу. В земній атмосфері вуглекислий газ діє як скло в парнику: пропускає сонячне світло, але затримує тепло розігрітої Сонцем поверхні землі. Це викликає розігрівання планети, відоме під назвою парникового ефекту.

Клімат Землі залежить від багатьох факторів – одні зумовлюють потепління, інші – похолодання (додаток 5). Крива природних коливань клімату нині прямує донизу, тобто до похолодання, що перевищує тенденцію до збільшення температури за рахунок парникового ефекту. Проте найближчим часом результат взаємовпливу цих факторів має зміститися в бік зростання температури.

Останнім часом тривога вчених з приводу парникового ефекту зросла. Крім СО2 парниковий ефект викликають деякі інші гази, які називають малими домішками.

У чому ж небезпека парникового ефекту? Як свідчать розрахунки вчених, підвищення середньої річної температури Землі на 2,50С викличе значні зміни на Землі, більшість яких для людей буде мати негативні наслідки. Парниковий ефект змінить такі критично важливі перемінні величини, як опади, вітер, шар хмар, океанські течії, а також розміри полярних крижаних шапок. Внутрішні райони континентів стануть більш сухими, а узбережжя вологішими, зими – коротшими й теплішими, а літо – тривалішим і жаркішим (додаток 2).

Найнеприємнішими для людства є два наслідки парникового ефекту. Перший – значне збільшення посушливості в основних зернових районах (Україна, Кубань та ін.). Другий – це підйом рівня Світового океану на 2-3 метри за рахунок танення полярних льодових шапок. Це викличе затоплення багатьох прибережних ділянок.

Кліматичні зміни можуть відбуватися і внаслідок зміни людиною типу поверхні Землі. Заміна лісів культурними плантаціями призводить до зниження випаровування й збільшення прямої тепловіддачі. Крім того людство ще й безпосередньо підігріває атмосферу за рахунок спалювання великої кількості нафти, вугілля, торфу, а також роботи АЕС.

Таким чином, види діяльності людини, що спричинюють кліматичні зміни, мають різні наслідки. Одні з них підвищують

температуру, інші – знижують її і викликають парниковий ефект (зведення лісів, тощо).

Як відомо озоновий шар атмосфери захищає нас івсю біосферу від згубної дії короткохвильового ультрафіолетового випромінювання Сонця.

Різноманітність грунтів

Основні заходи покращення грунту

   Основними заходами, що доцільно проводити для покращення стану грунтів є:

-осушення та вдосконалення і ремонт існуючої меліоративної системи на перезволожених кормових угіддях;

-поверхневе поліпшення та раціональне використання сіножатей і пасовищ.

   Осушення потребують великі площі природних сіножатей, пасовищ, боліт. Вони розміщуються переважно в заплавах річок і по великих низинах. При поверхневому поліпшенні грунтів травостій природних кормових угідь слід не знищувати, а створювати для його росту кращі умови. Серед агротехнічних заходів, що поліпшують умови росту трав на природних кормових угіддях є такі: розчищення чагарника, відведення поверхневих вод, внесення мінеральних добрив, посів трав. Травостій природних сіножатей і пасовщ при докорінному поліпшенні переорюють. Спочатку там сіють однорічні культури, зокрема просапні, а потім проводять залуження. З метою докорінного поліпшення природних кормових угідь потрібно заболочені луки й болота після осушення і проведення комплексу інших заходів підготувати до сівби однорічних культур і багаторічних трав. На луках, де здійснюватимуться заходи докорінного поліпшення грунтів слід запровадити лучні сівозміни. Поєднання посівів багаторічних трав з однорічними високоврожайними просапними культурами на луках є найефективнішим способом використання цих земель.

На крутосхилах пасовищ, в заплавах річок, де розвинуті процеси ерозії, а також на недостатньо осушених болотах та заболочених луках доцільно застосовувати прискорене залуження (можна смугами).

Велике значення для покращення стану земель і підвищення врожай­ності сіяних сіножатей і пасовищ має правильне їх використання. Слід заборонити ранньо-весняне випасання худоби, бо дернина легко руйнується, витоптується. Змінне використання сіножатей і пасовищ, коли 1-2 роки луки використовуються як сіножатії і 1-2 роки під випас, дасть змогу підвищити врожайність постійних сіножатей на 5-8 %, а пасовищ — до 20% та зберегти грунт у нормальному стані.

Оскільки грунти нашої досить відрізняються за своїми фізико-хімічними властивостями, багатством на поживні елементи, то слід відмітити слідуюче:

1.                     для покращення стану дерново-підзолистих супіщаних грунтів слід використовувати вапнування для нейтралізації кислотності, вносити органічні і мінеральні добрива (в певних кількостях);

2.                     що ж до опідзолених грунтів, то серед них є великі площі еродованих земель. Розвиток ерозії в місцях залягання цих грунтів може призводити до їх легкого розмиву, погіршення якості. Тому в ряді господарств, що мають значні площі еродованих земель, боротьба з ерозією складається з комплексу таких заходів:

3.                     введення ґрунтозахисної сівозміни;

4.                     постійне залуження;

5.                     протиерозійне лісонасадження;

6.                     оранка схилів;

7.                     система удобрення;

8.                     терасування схилів і т.п.

На дуже крутих схилах проводиться постійне залуження багаторічними травами.

1.                     лучні грунти нашої потребують докорінного поліпшення їх фізичних властивостей шляхом розпушування, внесення органічних добрив, а коли ці грунти зазнали інтенсивного підтоплювання, то в цьому випадку потрібен дренаж;

2.                     торфовища низинні потребують регулювання водного режиму, внесення добрив.

Значні масиви перезволожених земель та територій осушуються, деякі вже осушені і можуть використовуватись як орні землі. Проте якість проведеного осушення в багатьох місцях низька і дані земельні масиви потребують ще додаткового обробітку для встановлення нормального стану.

Взагалі, однією з основних умов збереження нормального стану грунту є:

1.                     створення і примшення менш токсичних І менш стійких агрохімікатів та пестицидів;

2.                     раціональне використання хімікатів в залежності від того чи іншого типу грунту;

3.                     чітке дотримання технологічних заходів відновлення якості земель;

4.                     вдосконалення існуючих технологій і створення нових, що дало б змогу підтримувати і захищати грунти від небажаного впливу.

Збережемо природу!!!

Забруднення води

Забру́днення води — насичення вод водотоків і водойм речовинами в таких кількостях або сполученнях, які погіршують якість води та зумовлюють несприятливі наслідки.

Забруднення води (в гідрохімії) — перевищення концентрацій хімічних речовин чи значень показників фізичних властивостей води водних об'єктів над гранично допустимими концентраціями (ГДК), яке спричиняє порушення норм якості води.

Терміни дотичні:

Засмічення вод — привнесення у водні об'єкти сторонніх нерозчинних предметів і матеріалів.

Виснаження вод — зменшення кількості води у водному об'єкті або погіршення її якості, що відбувається під впливом діяльності людини і має стійку направленість.

За видами забруднення вод виділяють:

• хімічне (неорганічне і органічне);
• фізичне (теплове, радіаційне);
• біологічне (мікробне, гельмінтологічне, гідрофлорне).

Для забезпечення необхідного стану води природних водних об'єктів необхідно розробляти та реалізовувати заходи з охорони вод.

Хімічне забруднення — зміна природних хімічних властивостей води за рахунок збільшення вмісту в ній шкідливих домішок як неорганічної (мінеральні солі, кислоти, луги, глинистічастинки), так і органічної природи (нафта й нафтопродукти, органічні залишки, поверхнево-активні речовини, пестициди).

Бактерійне забруднення

Бактерійне забруднення виражається в появі у воді патогенних бактерій, вірусів (до 700 видів), простих, грибків і ін. Цей вид забруднень носить тимчасовий характер.

Забруднення радіоактивними елементами

Вельми небезпечний вміст у воді, навіть при дуже малих концентраціях, радіоактивних речовин, що викликають радіоактивне забруднення. Найбільш шкідливі "довгоживучі" радіоактивні елементи, що володіють підвищеною здібністю до пересування у воді. Радіоактивні елементи потрапляють в поверхневі водоймища при скиданні в них радіоактивних відходів, похованні відходів на дні і ін. У підземні води уран, стронцій і інші елементи потрапляють як в результаті випадання їх на поверхню землі у вигляді радіоактивних продуктів і відходів і подальшого просочування в глиб землі разом з атмосферними водами, так і в результаті взаємодії підземних вод з радіоактивними гірськими породами.

 Фізичне (або параметричне) забруднення пов’язане з відхиленням від норми фізичних параметрів навколишнього середовища. До цього типу забруднення відносяться:

• радіоактивне,
• радіаційне,
• світлове,
• теплове,
• шумове,
• електромагнітні форми забруднення.

Дамо характеристику кожній з перерахованих форм забруднення.

Біологічне забруднення водойм. Води поверхневих водойм відкриті для всіх видів мікробної контамінації ( Забруднення ). Зі стічними, зливовими, талими водами в водойми потрапляють багато видів мікроорганізмів, здатні різко змінити мікробний біоценоз і санітарний режим.

• Основний шлях мікробного забруднення - Потрапляння неочищених відходів і стічних вод.

• Мікрофлора стічних вод складається з мешканців кишечника людини і тварин, включаючи представників нормальної та умовно-патогенної флори; до її складу можуть входити і патогенні види (збудники кишкових інфекцій, туляремії, иерсиниозов, лептоспірозів, віруси поліомієліту, гепатиту А та ін.)

• Мікробне забруднення водойм відбувається також при купанні людей і тварин, полосканні білизни. У воді басейнів можна виявити бактерії групи кишкової палички (БГКП), ентерокок, стафілокок, нейсерії, пигментообразующих, спорообразующие бактерії, гриби та інші мікроорганізми {віруси, найпростіші). Якщо купається людина - бактеріоносій, то у воду можуть потрапляти сальмонели і шигели.

• Вода - Несприятлива для розмноження патогенних мікроорганізмів середу; основний біотоп - організм людини або тварин.

Самоочищення водойм. Основною шлях самоочищення - Конкурентна активація сапрофітіческоі мікрофлори, що призводить до швидкого розкладання органічних речовин і зменшення чисельності бактерій, особливо фекального походження. Здатність до самоочищення пов'язана з присутністю в воді постійних видів мікроорганізмів, що входять в конкретний біоценоз. Проте кількісні та якісні співвідношення мікробів в біоценозах нестійкі і змінюються під дією різних факторів, тобто змінюються в залежності від сапробності. Термін «сапробність» позначає комплекс особливостей водойми, в тому числі склад і кількість мікроорганізмів у воді, яка містить в певних концентраціях органічні та неорганічні речовини. Процеси самоочищення води у водоймах відбуваються послідовно і безперервно, з поступовою зміною біоценозів. За забрудненості розрізняють полісапробной, Мезосапробной і олігосапробной зони.

Полісапробной зони ( Зони сильного забруднення ) Містять велику кількість легко розкладаються органічних речовин і майже повністю позбавлені кисню. Мікробний біоценоз подібних зон особливо багатий, але видовий склад обмежений анаеробними бактеріями, грибами, актиноміцетами. Кількість бактерій в 1 мл води в поліса пробної зоні одно мільйону і вище.

Мезосапробной зони ( Зони помірного забруднення ) Характеризуються домінуванням окисних і нітріфікаціонні процесів. Якісний склад різноманітний: в основному, нитрифицирующие, облігатно аеробні бактерії, а також види Clostridium, Pseudomonas, Mycobacterium, Flavohacterium, Streptomyces, Candida та ін Загальна кількість мікроорганізмів: сотні тисяч в 1 мл.

Олігосапробной зони ( Зони чистої води ) Характеризуються закінченими процесом самоочищення, невеликим вмістом органічних сполук і закінченням процесу мінералізації. Вода відрізняється високим ступенем чистоти. Кількість бактерій від 10 до 1000 в 1 мл води. Патогенні мікроорганізми, що потрапляють у водойми, досить рясні в полісапробной зонах, Поступово відмирають в Мезосапробной і практично не виявляються в олігосапробной зона.

Грунт

Ґрунтовий покрив Землі являє собою найважливіший компонент біосфери Землі. Саме ґрунтова оболонка визначає багато процесів, що відбуваються в біосфері. У нормальних природних умовах усі процеси, що відбуваються в ґрунті, знаходяться в рівновазі. Найважливіше значення ґрунтів складається в акумулюванні органічної речовини, різних хімічних елементів, а також енергії. Ґрунтовий покрив виконує функції біологічного поглинача, руйнівника і нейтралізатора різних забруднювачів. Якщо цю ланку біосфери буде зруйновано, то сформоване функціонування біосфери незворотно порушиться. Саме тому надзвичайно важливе вивчення глобального біохімічного значення ґрунтового покриву, його сучасного стану і зміни під впливом антропогенної діяльності. Але нерідко в порушенні рівноважного стану ґрунту винна людина. В результаті розвитку господарської діяльності людини, відбувається забруднення, зміна складу ґрунту і навіть його знищення. В даний час на кожного жителя нашої планети припадає менше одного гектара орної землі. І ці незначні площі продовжують скорочуватися через недотепну господарську діяльність людини. Охорона ґрунтів від забруднень є важливим завданням людини, тому що будь-які шкідливі з'єднання, що знаходяться в ґрунті, рано чи пізно потрапляють в організм людини. По-перше, відбувається постійне вимивання забруднень у відкриті водойми і ґрунтові води, що можуть використовуватися людиною для пиття й інших нестатків. По-друге, ці забруднення з ґрунтової вологи, ґрунтових вод і відкритих водойм потрапляють в організми тварин і рослин, що вживають цю воду, а потім по харчових ланцюжках знов-таки потрапляють в організм людини. По-третє, багато шкідливих для людського організму з'єднань мають здатність акумулюватися в тканинах, і, насамперед, у кістах. Величезні площі родючих земель гинуть при гірничопромислових роботах, при будівництві підприємств і міст. Знищення лісів і природного трав'яного покриву, багатократна рілля землі без дотримання правил агротехніки призводить до виникнення ерозії ґрунту - руйнації і змиву родючого прошарку водою і вітром. Ерозія в даний час стала всесвітнім злом. Підраховано, що тільки за останнє століття в результаті водної і вітрової ерозії на планеті втрачено 2 млрд. га родючих земель активного сільськогосподарського користування. Одним із наслідків посилення  виробничої діяльності людини є інтенсивне забруднення ґрунтового покриву. По оцінках дослідників, у біосферу надходить щорічно близько 20 - ЗО млрд. т. твердих відходів, з них 50 - 60 % органічних сполук, а у вигляді кислотних агентів газового чи аерозольного характеру - близько 1 млрд. т. У ролі основних забруднювачів ґрунтів виступають метали і їхні з'єднання, радіоактивні елементи, а також добрива і отрутохімікати, застосовувані в сільському господарстві. До найбільш небезпечних забруднювачів ґрунтів відносять ртуть і її з'єднання. Ртуть надходить у навколишнє середовище з отрутохімікатами, з відходами промислових підприємств, що містять металеву ртуть і різноманітні її з'єднання. Ще більш масовий і небезпечний характер носить забруднення ґрунтів свинцем. Відомо, що при виплавці однієї тонни свинцю в навколишнє середовище з відходами викидається його до 25 кг. З'єднання свинцю використовуються в якості добавок до бензину, тому автотранспорт є серйозним джерелом свинцевого забруднення. Особливо багато свинцю в ґрунтах уздовж значних автострад. Поблизу значних центрів чорної і кольорової металургії ґрунти забруднені залізом, міддю, цинком, марганцем, нікелем, алюмінієм і іншими металами. У багатьох місцях їхня концентрація в десятки разів перевищує ГДК. Радіоактивні елементи можуть потрапляти у ґрунт і накопичуватися в ньому у результаті випадання опадів від атомних вибухів або при видаленні рідких і твердих відходів промислових підприємств, АЕС або науково-дослідних установ, пов'язаних із вивченням і використанням атомної енергії. Радіоактивні речовини з ґрунтів потрапляють у рослини, потім в організми тварин і людини, накопичуються в них. Значний вплив на хімічний склад ґрунтів чинить сучасне сільське госпо

дарство, що широко використовує добрива і різноманітні хімічні речовини для боротьби зі шкідниками, бур'янами і хворобами рослин. В даний час кількість речовин, що утягуються в кругообіг у процесі сільськогосподарської діяльності, приблизно така ж, що й у процесі промислового виробництва. При цьому з кожним роком виробництво і застосування добрив і отрутохімікатів у сільському господарстві зростає. Недотепне і безконтрольне використання їх призводить до порушення кругообігу речовину біосфері. Особливо небезпечні стійкі органічні сполуки, застосовувані в якості отрутохімікатів. Вони накопичуються в ґрунті, у воді, донних відкладеннях водойм. Але саме головне - вони включаються в екологічні харчові ланцюги, переходять із ґрунту і води в рослини, потім у тварини, а в остаточному підсумку потрапляють із їжею в організм людини.

Забруднювачі атмосфери.

Забру́днення пові́тря — є одним з основних типів антропогенного забруднення. Полягає у викиді в атмосферу хімічних речовин, твердих частинок і біологічних матеріалів, здатних викликати шкоду для людини та інших живих організмів. Часто ефект забруднювачів є непрямим та проявляється лише через тривалий час, наприклад, певні речовини здатні зменшувати товщину озонового шару, впливаючи таким чином на більшість земних екосистем.

Світове господарство щорічно викидає в атмосферу більше 15 млрд т вуглекислого газу, 200 млн т оксиду вуглецю, понад 500 млн т вуглеводнів, 120 млн т золи та ін. Загальний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу становить більше 19 млрд т.

Основними забруднюючими речовинами, які надходять в атмосферу при спалюванні палива, є тверді частинки (зола, сажа), оксиди сірки (SO2 і SO3), оксиди азоту (N0 і N02) При неповному згорянні палива в газоподібних викидах можуть накопичуватися оксиди вуглецю (СО), вуглеводні типу СН4, С2Н4, поліциклічні ароматичні вуглеводні, бензапірен (С20 Н12), а також п'ятиокис ванадію (V2O5). Останні дві сполуки відносяться до класу надзвичайно небезпечних. Діоксид (SO2) і триоксид (SO3) сірки є головними компонентами забруднення природного середовища при спалюванні палива.